6 листопада розпочалася анонсована акція протесту польських перевізників на польсько-українському кордоні. Заблокованими для проїзду вантажного транспорту є пункти пропуску «Корчова – Краківець», «Гребенне – Рава-Руська», «Дорогуськ – Ягодин». Якщо керуватися поширеною інформацією, блокада триватиме аж два місяці. Зранку 7 листопада Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомило, що представники української сторони так і не отримали жодних офіційних вимог або звернень від польських автоперевізників чи уряду. Яка ситуація на українсько-польському кордоні станом на вечір вівторка 7 листопада Укрінформ поцікавився у заступника міністра інфраструктури Сергія Деркача.
- Упродовж дня 7 листопада чи отримала Україна офіційні документи з боку польської сторони? На якому рівні тепер відбуваються комунікації між нашими країнами стосовно дій польських перевізників?
- Ми ще не отримали ніяких документів. Чекаємо на результат перемовин, які має провести польське міністерство інфраструктури з тамтешніми перевізниками. Я сьогодні (у вівторок, 7 листопада, – ред.) зв'язувався із заступником міністра інфраструктури Рафалом Вебером, який сказав, що вони дійсно отримали підтвердження, якраз перед початком власне протесту, що страйк має відбутися. І колега повідомив мені, що їхні перевізники планують провести свою акцію на двох пунктах пропуску українсько-польського кордону. А вона розпочалася на трьох. Тобто від польської сторони ми отримали неточну інформацію, що свідчить про те, що у протестувальників немає чіткої позиції, яку б вони визначили навіть для свого міністерства інфраструктури. Тому ми чекаємо результатів перемовин, які в цей момент тривають.
- Тобто я правильно зрозуміла, що і в самій Польщі влада не має офіційного коментаря про ситуацію на нашому спільному кордоні?
- Польська сторона нам повідомила, що будуть протести, що у протестувальників є декілька вимог до України. З того, що мені озвучив заступник міністра, йшлося про повернення дозволів. Друга вимога – створення в пунктах перетину окремого коридору для машин ЄС і коридору для порожніх транспортних засобів.
Стосовно відміни лібералізації перевезень, між іншим, нам офіційно польська сторона відповіла ще перед початком протестів, що ця вимога не можлива до виконання. І ця позиція польського уряду була доведена офіційним листом до польських перевізників: неможливо відмінити угоду про лібералізацію перевезень, тому що це питання двосторонніх домовленостей ЄС та України. І Польща в односторонньому порядку не може нічого зробити. Ось це було чітко проговорено.
Тому я бачу, що реакція від польського уряду є. Питання в іншому – немає чітких вимог самих організаторів страйку. Ми із засобів масової інформації побачили, що дуже багато претензій перевізники адресують саме польському урядові, а не Україні. Наприклад, стосовно заборони реєстрації у Польщі компаній з України і Білорусі. Перевізники заявляють, що начебто білоруси обходять санкції, реєструючи свої машини в Польщі, і фактично створюють конкуренцію місцевим перевізникам.
Було питання про можливу дотацію перевізникам з боку уряду Польщі. Тобто ці питання саме до керівництва їхньої країни. І, чесно кажучи, я не знаю, як ми можемо реагувати на ці неофіційні закиди. Тому чекаємо сьогодні (8 листопада, – ред.) інформацію від польського уряду. Максимум – завтра. А тоді вже почнемо переговори для вирішення питання по суті.
- Серед вимог страйкарів ви не згадали заклик про надання доступу до нашої системи «Шлях». Це питання забрали з порядку денного?
- Все, що знаєте ви, так само знаємо ми. Тобто нам відомо про ті 5–7 вимог, які транслювали ЗМІ і які нам підтвердили у посольстві України в Польщі, бо їм цю інформацію надали їхні польські колеги. Там було питання про доступ перевізників Польщі до системи «Шлях». Але цю вимогу, в принципі, неможливо виконати. Наші чоловіки не можуть під час воєнного стану спокійно виїжджати за кордон, працювати в іноземних компаніях, безвідносно – у Польщі, чи в Німеччині, чи деінде, і спокійно курсувати між Україною і цими країнами. І якщо ми говоримо за водіїв, то це ж дискримінаційна норма стосовно інших чоловіків, які працюють на іноземні компанії та мають обмеження щодо виїзду за кордон.
- Починаючи страйк, польські перевізники наголошували, що вони будуть пропускати через кордон автомобілі з безпековими, гуманітарними вантажами, ті, які перевозять тварин, продукти, що швидко псуються, та інше. Ці обіцянки виконують?
- Так. Пропускають. І легковий пасажирський транспорт їде без проблем. Але його небагато. Наприклад, Ягодин – вантажний пункт пропуску, і за день через нього проїжджає невелика кількість автобусів. А проїзд легковим автомобілям тут взагалі заборонений. Через інші пункти легковики та автобуси їздять, але їх не критична кількість.
Що стосується вантажного транспорту, то його пропускають. Але, залежно від пункту пропуску, у ці дні в два-три рази менше, ніж звичайно. Так, за 6 листопада (а страйк почався десь о 13:30) через ПП «Рава-Руська – Гребенне» проїхало 261 вантажівка, через «Ягодин – Дорогуськ» – 252, через «Краківець – Корчова» – 176.
Вже 7 листопада, з 0:00 до 16:00, через «Краківець – Корчова» проїхало 265 машин, «Рава-Руська – Гребенне» – 203, «Ягодин – Дорогуськ» – 33. Для порівняння, 5 листопада через ці три пункти разом виїхало 936 вантажівок.
- Щодо позиції української сторони – які пункти ми готові обговорювати?
- По-перше, треба зрозуміти чіткий та вичерпний перелік цих вимог. Саме до України. Друге питання – реалістичність цих вимог. Наприклад, польські перевізники просять виділити окрему смугу для порожніх транспортних засобів на Ягодині. Яку проблему поляки таким чином хочуть розв'язати? Якщо вони хочуть вирішити питання швидшого проїзду через кордон, тому що вони їздять порожні, а вони дійсно їздять в основному порожні після вивантаження ввезеного в Україну імпорту, то на Ягодині останнім часом 30% всіх транспортних засобів, що поверталися до Польщі, були порожніми. В цьому пункті 12 смуг. Якщо під порожній транспорт виділити одну смугу, він весь у цій смузі й стане в окремій черзі. Чи, може, вони хочуть мати пріоритетний проїзд, тому що вони поляки? Ну, напевно, цього ніхто не дозволить. Чи вони вважають, що порожнім транспортним засобам потрібно їхати тепер швидше, ніж завантаженим, тому що Україна потребує більше імпорту, ніж експорту? Напевно, теж ні.
Тобто, нам потрібно зрозуміти, чого саме вони хочуть досягти, яку проблему хочуть розв'язати, щоб вже думати далі, як це зробити.
- Певно, тепер завчасно говорити про те, коли ситуація буде вирішена. Потрібно діяти якнайшвидше, бо два місяці для нас – не варіант…
- Я вам скажу, що і один день – не варіант. В принципі, блокування кордону для України – взагалі не варіант. Тому нам точно потрібно всіма дипломатичними методами постійно звертатися і до ЄС, і до польської сторони, щоб вирішити це питання.
Але найперше – ми маємо сьогодні-завтра точно зрозуміти, які проблемні питання порушує польська сторона. Мені здається, що це політична історія. І необов'язково вони принципово хочуть, щоб Україна виконала ті вимоги, про які ми чуємо. Вони просто хочуть заблокувати кордон, заявити про себе або фізично не пустити наших перевізників до Польщі, і все.
- Можна порахувати втрати України за день такої блокади?
- Важко сказати, скільки це в грошовому еквіваленті. До 6 листопада, наприклад, ПП «Ягодин – Дорогуськ» в середньому пропускав 1 430 транспортних засобів в обидва боки за добу. Плюс-мінус по 200–300 пропускали Рава-Руська і Краківець.
Загалом ми втрачаємо на день десь до 800–1000 транспортних засобів, які могли б курсувати між Україною та Європою.
- Це не перший випадок перекриття кордонів між Україною та Польщею. Сьогоднішній страйк – продовження чи окрема історія?
- Я думаю, що це продовження історії. Зверніть увагу, у нас блокування кордону, в принципі, відбувалося виключно з польської сторони. То фермери, то перевізники, постійно хтось блокує кордон. Це такий спосіб протесту, який польська влада, місцева чи державна, дозволяє. Мені здається, неправильно дозволяти блокування кордону, особливо з сусідньою країною, яка перебуває у війні. Можна протестувати, перекриваючи дороги під своїм міністерством і таке інше. А блокада кордону – такий захід, до якого вдаються у виключних випадках, коли твій сусід – ворог. В нашому ж випадку ми – союзники.
- Між Україною та Польщею навіть укладений меморандум щодо пропускної спроможності наших пунктів. Інструмент виявився недієвим?
- Ми постійно говоримо про те, що є проблеми з боку польських колег, публікуємо цифри. Ось, наприклад, у жовтні з боку Польщі він виконаний трохи більше ніж на 50%. Це найгірший показник за останні місяці. Причому саме в жовтні, коли росте сезонний експорт нашої продукції, пропускна спроможність пунктів пропуску зменшилася, бо колеги почали ремонт вагів на ПП «Ягодин – Дорогуськ».
Якщо б поляки пропускали в два рази більше транспортних засобів, як записано в меморандумі, у нас майже не було б черг на кордоні, навіть у години пік. Але маємо те, що маємо.
Юлія Абакумова
Фото Геннадія Мінченка