Книжковий Арсенал не хоче приймати “ветеранське видавництво” та книги про війну

Книжковий Арсенал не хоче приймати “ветеранське видавництво” та книги про війну

Аналітика
Укрінформ
Які справжні причини відмови видавництвам “Залізний Тато” та “ДІПА”в участі на цьогорічному “Книжковому Арсеналі”

Доволі значного резонансу в соцмережах набула оприлюднена “Ветеранським видавництвом “Залізний тато” інформація про відмову керівництва “Книжкового Арсеналу” в допуску їх представництва до участі в цьогорічному книжковому фестивалі. Втім, як виявилось, не лише “Залізному Татові” було відмовлено. Ще одне видавництво, чиї книги мають прямий стосунок до теми українсько-російської війни – незалежне видавництво “ДІПА” також отримало відмову. Що характерно: і “Тато” і “ДІПА” відмову отримали вже другий рік поспіль. Враховуючи незмінну актуальність та важливість теми війни для українського суспільства, рішення керівництва “Книжкового Арсеналу” викликає цілий ряд запитань.

Як “Залізний Тато” та “ДІПА” отримали відмову

У положенні про порядок проведення “Книжкового Арсеналу”, яке є головним нормативним документом фестивалю, є наступні пункти: “Організатор приймає або відхиляє заявки на власний розсуд. Організатор не зобов’язаний пояснювати причини відмови”. Саме цим правилом організатори прикривались, не даючи жодних пояснень, відмовляючи видавництвам “ДІПА” та “Залізний Тато”. Дмитро Вохнянін, керівник видавництва “ДІПА” зазначає: “Мені не зрозумілі причини відмови, при тому що ми випускаємо саме для “Арсеналу” кілька нових книг про гібридну війну Російської Федерації в Європі на основі матеріалів розслідування європейських журналістів. Тобто в нас така цікава хороша інтелектуальна література, на сьогоднішній день нами випущено уже 133 книгу, для виставки на “Арсеналі” повинно бути 40 і більше. Я не знаю чому саме там, в “Арсеналі”, нам відмовляють, жодних пояснень не було”.

Олексій Бешуля, один з керівників видавництва “Залізний Тато”, розповідає важливі деталі торішньої та цьогорічної відмови їх видавництву з боку “Книжкового Арсеналу”: “Минулого року, коли вони нам так само відмовили, пізніше, вже в приватній переписці координатори відповіли, що наші книги - неформат, бо пропагують насильство і т.д. Цього року просто було відмовлено без ніякої причини, і вже потім, у дописах та коментарях координатори фестивалю розповідали смішні відмазки на зразок “що ви взагалі хочете - у нас каналізацію прорвало” і тому подібне. Від будь-якого іншого спілкування, крім дописів та коментарів у фейбуці, керівники “Книжкового Арсеналу” відмовляються, не відповідають на дзвінки, ігнорують листи. Єдине, що було, це коли Оксана Хмельовська (головний координатор “Книжкового Арсеналу”. - Укрінформ) була передзвонила Дмитру Савченку (керівник видавництва “Залізний Тато”. - Укрінформ), в хамському тоні з ним поводилася і зрештою кинула трубку. Ще в процесі надання відмови нам надали перелік кому ще вони відмовили. Але там не було жодного видавництва, лише якісь програми міжнародні, музей Голодомору і т.ін.”

Для книг про війну на “Книжковому Арсеналі” не вистачило місця

Відмова без жодних причин видавництвам, що публікують книги про війну на Сході України, абсолютно логічно обурила українську спільноту. А от керівництво “Книжкового Арсеналу” спершу фактично ігнорувало проблему. Лише окремі координатори фестивалю відзначалися постами з “філософськими” роздумами про те , хто є ветераном, а хто ні. Втім, хвиля критики, яка піднялася після публікації “Залізним татом” та “ДІПА” інформації про їх недопуск до участі на “Книжковому Арсеналі”, а особливо публікація відкритого листа з засудженням політики “Книжкового Арсеналу”, змусила керівництво фестивалю, наперекір власному положенню, поспіхом опублікувати повідомлення, з поясненням причини відмови. Як виявилося, для “Залізного Тата” та “ДІПА” банально не вистачило місця на виставкових площах “Мистецького Арсеналу”. (Другий рік поспіль, до речі). На запитання прес-службі Мистецького Арсеналу, чому така проста і зрозуміла причина не була озвучена видавництвам одразу, “Укрінформ” отримав ухильну та суху відповідь: “У 2019 році було відмовлено 50 експоненам, що подавали заявки на участь у виставці-ярмарку IX Міжнародного фестивалю "Книжковий арсенал". У 2019 році організаційний комітет фестивалю отримав рекордну кількість заявок від претендентів на участь, а саме 221. Мова йде лише про ті заявки, які Оргкомітет отримав у визначені Положеннями про фестиваль строки.

За Положеннями про умови участі у міжнародному фестивалі “Книжковий Арсенал”, Оргкомітет не повинен озвучувати причини відмови претендентам. І такою є практика більшості міжнародних фестивалів”.

Незрозумілий курс керівництва “Книжкового Арсеналу”, коли спершу від відповіді ухиляються, потім називають дуже спірну причину відмови, а від подальших уточнень знову ховаються за пунктом положення про «священне» право не пояснювати причин відмови, викликає ще більше запитань на тлі абсолютно незрозумілих критеріїв відбору. І “Залізний Тато”, і “ДІПА” тісно пов’язані з темою війни на сході України, яка, як варто було б пам’ятати координаторам “Книжкового Арсеналу”, досі триває і продовжує забирати життя наших бійців. Якщо книги на таку тему наражаються на відмову, то суспільство цілком заслуговує почути, конкретно на основі яких критеріїв було відмовлено “Залізному Татові” та “ДІПА”. Але “Арсенал” знову ховається за цілком офіційними відмовками. Ірина Гарнець, керівник відділу комунікації Мистецького арсеналу, повідомила “Укрінформу” наступне: “Кожна із заявок, що надходять, розглядається організаційним комітетом і по кожній заявці ухвалюється колективне і зважене рішення. При обговорення враховується подача заявки згідно дедлайну, попередній досвід роботи і дотримання умов участі у попередні роки (які підписує кожен учасник фестивалю), загальна оцінка кількості назв видань, що відповідно впливає на розмір стенду на ярмарковій частині фестивалю. Крім того, перевага надається видавництвам, які здійснювали й здійснюють вагомий внесок у програму фестивалю, а саме: організовують знакові події, дотичні до місії й фокусу фестивалю, є партнерами Міжнародної програми, запрошують іноземних партнерів для налагодження ділових зв’язків та сприяють розвитку книговидавничої галузі”.

Сєпари” та німецькі комуністи серед спонсорів “Книжкового Арсеналу”?

Що у висновку? Принцип ухвалення колективного рішення за закритими дверима дуже сильно тхне “совком” і абсолютно не відповідає демократичному іміджу “Книжкового Арсеналу”.

Але це не все. Керівники фестивалю постійно акцентують на його міжнародній складовій, з якою, скажемо так, не все зрозуміло. Наприклад, серед партнерів “Книжкового арсеналу” є Фонд Рози Люксембург – дочірня організація німецької відверто прокремлівської лівої партії Die Linke. Її представники неодноразово були помічені на антиукраїнських заходах та виступали з заявами в дусі російської пропаганди. В 2016 році представники партії та фонду брали участь у конференції Junge Welt, на якій лунали заклики припинити “громадянську війну в Україні”, і транслювалося відеозвернення від “комуністичних повстанців – борців з нацистським режимом в Україні”. Хто ж вони? – бойовиків “сєпарської” “бригади “Прізрак”…

Логічно припустити, що саме такі “спонсори” “Книжкового Арсеналу” й не хотіли б бачити на фестивалі книги, що містять правду про цю війну. Втім, керівництво “Мистецького арсеналу” заперечує будь-який вплив міжнародних партнерів на критерії відбору учасників. Ірина Гарнець повідомила, що: “Мова не йде про "спонсорство" чи взагалі фінансову підтримку. Фонд Рози Люксембург не має і не мав фінансових стосунків з Мистецьким арсеналом. Мова йде виключно про партнерство. Фонд Рози Люксембург долучався до партнерів фестивалю лише у 2017 році, коли український офіс фонду підтримав приїзд на фестиваль британської художниці та авторки книжок Кейт Еванс. Український офіс Фонду Рози Люксембург працює у відповідності до законодавства України, це офіційно зареєстрована організація в Україні.”

Очевидно, що питань щодо неупередженості керівництва “Книжкового Арсеналу” та його міжнародних партнерів наразі більше, ніж відповідей. Що є дуже великою проблемою. Адже сьогодні “Книжковий Арсенал”, який вже кілька років збирає більше 50 тисяч відвідувачів – одна з головних мистецьких подій в Україні. А тому закритість та очевидна, доведена «дивними» співпадіннями упередженість, яка була б нормою для якогось “ліволіберального” фестику, головне завдання якого – відпрацювати отриманий грант, для “Книжкового Арсеналу” неприпустимі. Хочеться сподіватися, що нинішні “трабли” – наслідок виключно технічних проблем, і запит українського суспільства на відкритість та прозорість, а також висока увага до “ветеранської літератури” та теми війни будуть враховані “Книжковим Арсеналом”. І один з найбільших літературних фестивалів країни стане чеснішим.

Вячеслав Масний. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-