Ракетні атаки на Київ: чим небезпечні ракети 48Н6ДМ

Протягом останніх діб Росія один за одним завдає балістичні удари по Києву. У ніч проти середи, 13 грудня, ворог запустив 10 ракет (11 грудня — 8 ракет, - Ред.). Усі повітряні цілі були знищені — 100% ефективність роботи сил ППО. Втім, унаслідок цих атак у столиці є руйнування та десятки постраждалих.

Достеменно невідомо, яким саме типом ракет окупанти били по Києву. За інформацією речника Повітряних сил ЗСУ полковника Юрія Ігната, фахівці-експерти наразі працюють над ідентифікацією уламків. Але, скоріш за все, удар міг бути здійснений або ракетами “Іскандер-М”, або ракетами від комплексу С-400, або ж міг бути комбінований удар – і тим, і тим типом ракет.

“Два типи ракет, які можуть бути, — це “Іскандер-М” або С-400, що летять балістичною траєкторією. Чому С-400, а не С-300? Тому що С-400 має більшу дальність застосування саме по балістичній траєкторії. (…) Ворог може використовувати і ті, і ті ракети”, – уточнив пан Ігнат.

Глава Офісу президента Андрій Єрмак написав у Telegram, що “Наразі відомо, що удари по Києву ворог міг наносити ракетами 48Н6 з комплексу С400.”. За його словами, метою був об'єкт критичної інфраструктури. Він не уточнив, який саме, але наголосив, що українській владі відомо, куди б'є ворог.

Тим часом, речник Київської МВА Михайло Шаманов у ефірі “Громадського радіо” нагадав, що востаннє ворог застосовував С-400 майже рік тому.

"Якщо казати про С-400, то останній раз Київ атакували 14 січня цього року. С-400 мають велику швидкість - і тоді, і зараз система оповіщення не встигла спрацювати", – зауважив Шаманов.

Що таке комплекс С-400

Радянські зенітні ракетні системи С-300, а згодом і їхню модифікацію С-400 призначено для ураження повітряних цілей: літаків стратегічної та тактичної авіації, тактичних та оперативно-тактичних балістичних ракет, гіперзвукових цілей, встановлювачів перешкод, літаків-розвідників, дронів тощо. Це універсальна зброя ППО — для оборони важливих об'єктів або для прикриття сухопутних військ.

Різниця між комплексами С-300 і С-400 — у радіусі дії: другі більш сучасні, теоретично здатні вражати цілі на відстані до 400 км і на більшій висоті.

Системи С-400 великого і середнього радіусу дії були прийняті на озброєння в Росії у 2007 році. “Тріумф” — назва їх експортної версії. Найновіші версії подібних комплексів у Росії купували Туреччина, Індія та Китай. Зокрема, продаж С-400 в Туреччину, країну НАТО, став причиною багаторічного скандалу, через який Анкара втратила можливість закуповувати сучасні американські винищувачі.

Сучасна варіація системи С-400 складається з таких компонентів:

• пункт бойового управління на основі вантажівки “Урал”;

• радіолокаційний комплекс: панорамний радар із захистом від перешкод, який монтується на білоруський колісний тягач МЗКТ-7930;

• до шести зенітних ракетних комплексів, кожен з яких містить до 12 транспортно-пускових установок на причепі та багатофункціональну радіолокаційну станцію дальністю дії до 400 км (залежно від типу ракет);

• зенітні ракети (комплекс може використовувати ракети кількох видів);

• комплекс засобів технічного забезпечення системи.

Один ЗРК може вражати одночасно до шести цілей. Виробником С-400 є російський оборонний концерн Алмаз-Антей, який перебуває під санкціями ЄС та США. Ціна комплексу - 1,2 млрд доларів.

Чим небезпечні ракети 48Н6

Що ж до типів ракет, які використовують установки С-400, то їх є декілька. Наприклад, розроблені ще в СРСР ракети 5В55К та 5В55Р оснащені осколково-фугасними боєголовками. Вони важать 1,6−1,8 т та несуть уламкову бойову частину вагою близько 133 кг. Дальність знищення повітряних цілей для таких ракет (5В55К та 5В55Р) складає 75 км. Точна дальність при запуску по балістичній траєкторії для ураження наземних цілей невідома і може складати до 110−120 км.

Ракета ж 48Н6ДМ, про яку писав глава ОПУ і якою, ймовірно, росіяни завдали удару по Києву 13 грудня, має значно більшу бойову частину, а головне — дальність польоту. Її розробили уже після розпаду СРСР, тобто це відносно нова ракета. Вона може вражати повітряні цілі на відстані до 250 км та має 180 кг бойової частини.

“Ракета 48Н6ДМ має швидкість - 2,5 кілометра на секунду. Від пуску із землі до влучання на відстань десь 200 км проходить лише хвилина-друга. За таких умов у нас не завжди є змога вчасно попередити про ракетну загрозу”, - звертає увагу військовий експерт Сергій Згурець.

Враховуючи механізм наведення ракети 48Н6ДМ у режимі "земля-земля", який, як і у 5В55 — радіокомандний. Тобто для точності удару необхідно мати пряму радіолокаційну видимість між РЛС та ракетою, при дальності пуску 230 км управління ракетою втрачається на висоті приблизно 3 км.

“А далі ракета просто падає приблизно у район цілі за інерціальною системою навігації. Зенітні ракети 48Н6ДМ оснащені "контактним підривачем", який реагує на проходження поряд з повітряною ціллю. У випадку удару по наземній цілі він може спрацювати ще на незначній висоті або під час контакту з поверхнею”, - додав військовий експерт.

Маса ракети 48Н6ДМ та її швидкість, разом із розміром бойової частини дозволяє у випадку потрапляння у житловий будинок легко пробити стіни чи дах та завдати значних руйнувань. У випадку підриву на незначній висоті - уразити уламками цивільне населення, тим більше, що саме з метою максимальної «уламковості» й сконструйовані бойові частини зенітних ракет.

“Коли цю ракету запускають по повітряній цілі, то вона не стикається з нею, а вибухає біля неї. І тоді десятки тисяч уламків вражають повітряну ціль. Коли ж цю ракету спрямовують на поверхню, то їй потрібне, скажемо так, підсвічення ??, щоб точно вразити ціль. Якщо немає на місці підсвічення, то ця ракета має досить серйозне відхилення і не є ефективною, - наголошує військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. - За траєкторією польоту ракета балістична. Відтак в областях, які знаходяться на відстані 200 км від кордону з Росією — в більшості випадків через дуже велику швидкість цих ракет не встигне спрацювати сповіщення повітряної тривоги. І саме тому ці ракети небезпечні, а також тому, що вони, у разі ударів по наземних цілях, не є точними. Що більша дальність, то більша похибка”.

Ціллю для атаки РФ може бути лише місто загалом. Про це чудово знають рашисти. Тож пуски з С-400 по землі становлять значну загрозу для цивільного населення як невибіркова зброя.

Наслідки ворожого ракетного удару по Києву / Фото: Євген Котенко. Укрінформ

Чому ворог почав використовувати їх, а не, скажімо, ті ж крилаті ракети Х-101 або “Калібри”?

“Балістику дуже складно перехопити. Ворог намагається прорвати ППО Києва. На жаль, цих ракет у росіян ще багато, - каже аналітик. - Скільки? Давайте порахуємо. На озброєнні в РФ приблизно 400 пускових установок С-400. Відповідно, на кожній пусковій — чотири направляючі, тобто по чотири ракети. Отже, може йтися про, як мінімум, 1 600 ракет, звісно, якщо ми говоримо про повну боєздатність. Тим не менш, у ворога сотні одиниць цих ракет”.

Збивати ракети С-400 ми можемо

“Намагаючись спрогнозувати дії противника, ми спираємось на свій власний досвід. Наступав ось так на Бахмут – значить так приблизно штурмуватиме Авдіївку, бив крилатими ракетами по енергетичній інфраструктурі минулої зими, значить, повторить це і нині. Такий підхід не зовсім правильний. Війна – це збройне протиборство: ворог атакує – ми знаходимо способи цьому запобігти – він змінює тактику – починається нове коло. Те ж саме діє і в зворотному напрямку – на будь-які наші тактичні новинки ворог шукає відповідь – ми вдосконалюємось, міняємо тактику і так далі”, - коментує керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

Система протиповітряної оборони України в кінці 2023 року – уже не рівня ППО зразка лютого-березня 2022-го. Росіяни це розуміють, наголошує експерт, і шукають нові тактичні прийоми, міняють періоди та інтенсивність ударів, використовують комбінації повітряного нападу – вишукують, де у нас слабина. Ми їм такої можливості не даємо.

“Сьогоднішня ефективність ППО ПС ЗСУ по дозвуковим крилатим ракетам робить їх застосування малоефективним. Балістичні ракети небезпечні своєю швидкістю, яка скорочує час реакції буквально до секунд. Але наші засоби протиповітряної оборони демонструють високий клас. Є тут ще один момент, це, швидше, інтуїтивне: Путін заявляв що балістичні “Кинджали”, “Іскандери” тощо, то його “вундерваффе”, “аналоговнет”. Пам’ятаєте: «Нє смєшитє моі іскандери»? А наша ППО, виявляється, їх нищить! – Випадковість! Нате шість! – Збили всі! – Нате вісім!!! – Знову збили всі!!! Це вже схоже у них на істерику. Але це і тест: скільки треба підняти балістичних цілей, щоб перевантажити ППО України. В цьому криється небезпека. Ворог шукає «поріг спрацювання»”, - вважає військовий експерт.

Можливо, саме з цим і пов’язане одночасне використання «Іскандерів» і ракет ЗРК С-400.

“ЗРК С-300/400, на відміну від «Кинжалів» та «Іскандерів» не пристосовані для нанесення ударів по наземним цілям. Їх точність прямує до нуля. Але ж б’ють. До ударів по нашим містам «трьохсоток» ми вже звикли – Харків, Запоріжжя, Херсон… С-400 – це новинка. Якщо вони з «чотирьохсоток» почали гатити – то одне з двох: або вже є дефіцит ракет класу «земля-земля», щоб кошмарити мирних українців, або у них з ППО все так чудово, що вже й “вундервафлі” не шкода. Якщо так, то скоро ЗСУ їм пояснять, що вони не праві. Де-небудь в Криму, Підмосков’ї чи на тій же Брянщині”, - наголошує Павло Лакійчук.

Тим часом Олександр Коваленко нагадує, що перехоплювати ракети С-400 (та іншу балістику) можуть лише комплекси SAMP/T та ЗРК Patriot. Всі інші системи, які стоять на озброєні Сил оборони України, не здатні цього робити.

“Київ та область ці системи прикривають. Ракети збиваються. Зрештою, ми також можемо полювати й за пусковими. Росіянам, аби вразити якусь ціль на Київщині — треба підвезти С-400 до самісінького кордону в Брянській області. А таке розташування дозволяє нам завдати удар по цим пусковим, використовуючи, наприклад, дрони”, - каже оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Водночас експерт зробив дещо тривожний прогноз: цілком можливо, що через деякий час ворог спробує нанести удар ще й “Кинджалами” з МіГів.

“Але це будуть виключні випадки, ці ракети нечасто використовуються, бо їх в росіян небагато. Але загально — може бути удар таким собі “балістичним букетом”, тобто, одночасно ракетами С-400, “Іскандерами” та “Кинджалами”. Слід бути готовими до будь-яких сценаріїв”, - застерігає Олександр Коваленко.

А це — військовий експерт Денис Попович, вірніше, його слушні рекомендації: “З огляду на другий, протягом останніх трьох діб, нічний обстріл столиці балістичними ракетами, я б запропонував тим, хто це прочитає, хоча б відсунути ліжка від вікон. І це може врятувати ваше життя та здоров'я. Вкотре наголошую як людина, яка трошки розуміється на ППО: головна небезпека балістики — це надвисока швидкість ракети, яка не залишає багато часу на реакцію. Момент запуску та момент появи такої ракети над Києвом розділяють дві-три хвилини. Відтак, навіть повітряну тривогу не завжди встигають оголосити”.

А коли в запасі дві-три хвилини, то шанси на те, аби дістатися укриття — дуже малі.

“На дворі ще й ніч, зима, а вам потрібно прокинутись, усвідомити, що відбувається, одягнутися, одягнути дітей, вибігти на вулицю, знайти укриття тощо. Швидше за все, вас розбудить вже серія вибухів, коли навіть в туалет вибігати запізно. Так, наша ППО (Героям слава!) поки що не помиляється, але всяке буває”, - наголошує пан Попович.

Мирослав Ліскович. Київ

P.S. Сьогодні, в день, коли Єврорада дала старт переговорам про вступ України в ЄС, росіяни “кошмарять” Київ новими ракетними атаками: практикували і хибні цілі, і «Кинджали». Деталі обіцяють згодом. Наша ППО справляється, але всі владні структури закликають громадян: не ігноруйте тривоги, йдіть в укриття! Сподіваємося, ви дослухаєтеся до цих рекомендацій.