У Києві цього дня у 1917 році була створена Українська Центральна Рада
У Києві 17 березня 1917 року було створено Українську Центральну Раду (УЦР) – національний політичний центр, згодом перший український парламент, який керував національно-визвольним рухом українського народу, а потім і відродженою державою – Українською Народною Республікою (УНР), повідомляє Укрінформ.
Центральна Рада була створена з ініціативи демократичної української інтелігенції, об’єднаної в Товариство українських поступовців, за участю політичних партій України, а також представників робітництва, духовенства, військових, студентів, громадських і культурних організацій. Головою УЦР було обрано Михайла Грушевського, заступниками голови – Володимира Науменка та Дмитра Антоновича. Склад Центральної Ради поповнювався і розширювався на демократичній основі. Вже наприкінці липня УЦР налічувала 822 члени.
За весь час свого існування Центральна Рада видала чотири Універсали (державно-політичні акти), які визначили етапи Української держави – від автономної до самостійної.
Своїм І Універсалом (23 червня 1917 року) УЦР фактично проголосила автономію України. Потім сформувала Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком – перший уряд України.
Другий Універсал – 16 липня 1917 року, був кроком назад, своєрідним компромісом із російським Тимчасовим урядом. Він проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.
Після більшовицького перевороту в Петрограді Центральна Рада ІІІ Універсалом (20 листопада 1917 року) проголосила створення Української Народної Республіки (УНР), з визначенням її у федеральних зв’язках з Росією. Як свідчили результати виборів до Всеросійських установчих зборів (25 листопада 1917 року), вона мала тоді за собою більшість населення України, оскільки українські партії, що відігравали провідну роль в УЦР (а це були українські есери і соціал-демократи), здобули 75% голосів виборців (більшовики – лише 10%).
Скликаний 17 грудня 1917 року в Києві І Всеукраїнський з’їзд Рад селянських, солдатських і робітничих депутатів висловив повну довіру і підтримку Українській Центральній Раді. Але подальша діяльність Центральної Ради значно ускладнилася протидією місцевих більшовиків і уряду Радянської Росії, яка поставила собі за мету будь-що завадити українській незалежності й не випустити Україну зі сфери своїх інтересів.
Фактично вже з кінця листопада 1917 року більшовики почали готуватися до повалення Української Центральної Ради і захоплення влади в Україні. Ленін і Троцький написали «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради». На противагу УЦР у Харкові був сформований радянський уряд (Народний секретаріат), а Україну було проголошено Республікою Рад. До того ж Росія розпочала проти України відкриту збройну агресію.
Саме в цей надзвичайно гострий момент і був обнародуваний (22 січня 1918 року) ІV Універсал Центральної Ради, яким Україна проголошувалася самостійною державою. Після цього було ухвалено ще ряд важливих законів (про 8-годинний робочий день, земельну реформу, грошову систему, державний герб УНР тощо).
Останній законодавчий акт Центральної Ради, прийнятий 29 квітня 1918 року в Києві, ухвалив Конституцію Української Народної Республіки. Цей день став останнім днем існування УЦР. 29 квітня 1918 року у Києві відбувся державний переворот: УНР було повалено за сприяння німецьких військ, влада перейшла до Павла Скоропадського, якого обрали гетьманом Української держави на Хліборобському конгресі.
