Думка Кубітса щодо підсумків естонських парламентських виборів, які відбулися 3 березня, корисна для українських читачів з кількох причин. По-перше, він на місцевому прикладі добре пояснює, як і чому соціологи все частіше помиляються у прогнозах підсумків. У рік двох великих українських виборів це особливо актуально. По-друге, експерт буквально по кісточках розбирає поточну політичну ситуацію в країні, яка є одним з найважливих європейських партнерів України. При цьому, що є особливо цінним, він окремо зупиняється на російському факторі.

Наш співрозмовник – дуже відома в Естонії людина, один з провідних естонських PR-фахівців. З часом йому стало тісно в цій сфері, і він зайнявся громадською діяльністю, народною дипломатією. Завдяки чому його добре знають в Україні, особливо в Одесі, місті, яке є його музою – акції "Таллінн їде до Одеси" (2011), "Одеса їде до Таллінна" (2012) тощо. (Одесі присвячені більше половини акцій народної дипломатії, проведених Меелісом).

Наприкінці 2017 року Кубітс одружився з відомим естонським політиком Вікторією Ладинською. На минулих виборах вона, вже під прізвищем Ладинська-Кубітс, знову увійшла в Рійгікогу від партії Isamaa. При цьому в словах Мееліса Кубітса не варто шукати внутрішньородинної партійної заангажованості. Він великий професіонал, гарний аналітик і занадто естонець, якого хвилює майбутнє своєї країни, щоб розмінюватися на дрібниці.

РОСІЙСЬКОМОВНИЙ ВИБОРЕЦЬ ПЕРЕСТАЄ ВІРИТИ ЦЕНТРИСТАМ

- Наскільки несподіваним стало те, що на минулих виборах реформатори перемогли центристів з такою перевагою (різниця у 8 мандатів)?

- Це величезна несподіванка. Адже напередодні опитування показували, що у них приблизно однакові рейтинги. А ще за місяць до виборів явними фаворитами видавалися центристи. Тож підсумки виборів-2019 - це передусім черговий провал соціології. Насправді ми не знаємо, як поведуть себе виборці. В Естонії не знайшлося жодної людини, яка могла би спрогнозувати такий результат! Це, до речі, гарний натяк і на майбутні українські вибори.

- Які ж причини такої перемоги?

- По-перше – те, що у реформаторів більш довга «політична лава». Тобто в їхніх лавах – найбільша в Естонії кількість якісних політиків, які у будь-який момент готові стати гарним парламентарієм, гарним міністром. На фінішній ділянці виборів така перевага відіграє ключову роль. У центристів ситуація інша. Ця партія спочатку будувалася як лідерська, авторитаристська партія Едгара Савісаара (один з «батьків» естонських реформ, який згодом став «токсичною» політичною фігурою, в тому числі і через те, що керована ним партія занадто тісно контактувала з РФ, - ред.). Відповідно, там була не дуже добра командна робота. Занадто довгий час був безумовний №1. А рівна зміна не вирощувалася, лише підбиралися люди під функції – людини №2, людини №3, №4 і т. д. А загалом «політична лава» у центристів виявилася короткою. І ось коли настав час до голосування, то виявилося, що і в тому окрузі, і в тому, і в цьому кандидати реформаторів більш цікаві, викликають більшу довіру, ніж кандидати центристів.

- А по-друге?

- Є й інший фактор, важливий сутнісно. Центристи 20 років грають в одну і ту саму гру. Російськомовній пресі (і відповідно – електорату) говорять одне, естономовним – інше. За Савісаара таке балансування взагалі виконувалося перфектно. При цьому показники естономовних, які голосують за центристів, трохи знижувалися, але завдяки стабільній підтримці росіян підтримка загалом виявлялася високою. На цих виборах, здається, вперше так рельєфно, наочно проявилося те, що цю гру розкрито.

- Чому?

- Раніше центристи не були при владі (за винятком недовгого, на півтора року, входження в коаліцію у 2005-2006 роках). І от два з половиною роки тому вони очолили коаліційний уряд. Прем'єр-міністром став центрист Юрі Ратас. Яке ж у зв'язку з цим було очікування російськомовного населення? Що центристи зроблять те, про що давно розповідали у російськомовній пресі: нададуть більше можливостей для російських шкіл, вирішать питання з «сірими паспортами» (так звані паспорти «негромадян», що існують в Естонії та Латвії, - ред.). Ну, добре, нехай не вирішать ці проблеми відразу, але хоча б зроблять якісь рішучі, різкі кроки у цьому напрямку. Що ж було насправді? Яна Тоом і Міхаіл Килварт, які відповідають у центристів за російський електорат, продовжували говорити: «Так, так, ми займаємося вами, вашими проблемами». А прем'єр-міністр Ратас в цей же час говорив про необхідність подальшого зміцнення євроатлантичного вектора, важливості НАТО, уряд підтримував зміни в системі освіти (перехід на єдину естонську мову навчання, - ред.) тощо. В результаті багато росіян «проголосували ногами», тобто при опитуваннях вони за традицією говорили, що за центристів. Але в реальності голосувати за них не пішли.

ТАКІ РІЗНІ КОНСЕРВАТОРИ: EKRE І ISAMAA

- Другим головним переможцем цих виборів, окрім реформаторів, мабуть, можна вважати консерваторів EKRE?

- Звичайно. Було 7 місць у парламенті, стало 19, зростання майже в три рази. Але якраз тут ніякої несподіванки не сталося, все – згідно з опитуваннями. EKRE привернула до себе увагу тим, що консервативні, націоналістичні погляди висловлювала прямо, жорстко, в більш грубій формі, ніж інші. Цікавий феномен – що за естонську націоналістичну партію голосувало досить багато росіян. Їх у EKRE привернула євроскептична, антимігрантська риторика. Важливо, що ця нещодавно створена партія ще ніколи не була в уряді, не має досвіду несення відповідальності за передвиборчі обіцянки. І, мабуть, не дуже сподівалася увійти в уряд, оскільки під час виборчої кампанії роздавала популярні, але явно нездійсненні обіцянки. Однак при всьому тому я б не став перебільшувати популізм EKRE. Так, вони голосно кричали останній рік. Але зараз, коли почнеться тиха робота в парламенті, схоже, нас буде чекати певний сюрприз. Тому що з 19 осіб EKRE, які прийдуть у Рійгікогу, 12-13 – досить перспективні депутати: професори, колишні підприємці, колишні успішні військові. Помилкою буде вважати їх депутатський корпус малоосвіченим або говорити, що це люди, які не знають, що таке сучасний світ.

- Експерти говорили про те, що важливо також, хто займе четверте місце. На ньому опинилася інша консервативна партія.

- Так. Підсумок виборів для партії Isamaa («Вітчизна») також слід вважати успішним, хоча вона і провела лише 12 депутатів (на 2 особи менше, ніж у минулому скликанні). Але рік тому цій партії взагалі казали: «Вам кінець». Півроку тому її шанси потрапити у парламент оцінювалися 50 на 50. У підсумку ж партія зуміла не тільки пройти, але й випередила у боротьбі за четверте місце соціал-демократів. Завдяки чому вдалося це зробити? Isamaa чітко заявила про повернення до консервативних цінностей, розробила привабливі меседжі з приводу політики безпеки, провела кампанію проти міграції. І протягом останніх півроку щомісяця потроху нарощувала підтримку. Якоюсь мірою позначилося і те, що це найстаріша партія в новій історії Естонії – її витоки в далекому 1988 році. У складі Isamaa є надійні, авторитетні політики – державники, що викликають довіру виборців. Як, наприклад, нинішній міністр оборони Юрі Луйк. Коли два з половиною роки тому формувалася коаліція на чолі з центристами і багато хто боявся «лівого повороту», його призначення на цю посаду було дуже важливим чинником довіри до нової коаліції (інше настільки ж важливе призначення тоді – соціал-демократ Свен Міксер на чолі МЗС, - О. К.).

ФЛАНГ ПРОЄВРОПЕЙСЬКИХ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ

- Ну, і плавно переходимо до соцдемів.

- П'яте місце і 10 депутатів у Рійгікогу від соціал-демократів слід вважати швидше поразкою. В партії зараз розкол. І її нинішній голова Євген Осіновський скоро піде у відставку. Це справа місяців. На зниження результатів соцдемів вплинуло те, що в одній ніші з ними опинилася нова партія «Eesti 200», яка відкусила значну частину їхнього «пирога».

- Про цю партію, мабуть, варто розповісти докладніше.

- Вона була створена лише минулої осені, і тільки тоді остаточно ухвалила рішення йти на вибори. Спочатку в її риториці акцент робився на підприємництво, на «довгому плані» (тобто довгостроковій стратегії розвитку, - О. К.), що сьогодні у політиці, як правило, відсутнє. Це була спроба розмови про те, як країна має жити за 20 років (демографія, освіта тощо), і що для цього потрібно робити зараз. Це чимось нагадувало, але в осучасненому варіанті, позицію реформаторів у 90-ті роки. Однак очолила «Eesti 200» Христина Каллас. А вона за поглядами соціал-демократка і як сильна особистість – розгорнула курс партії, зробила його лівішим, зблизившись з електоратом соцдемів. У партії були непогані шанси пройти у парламент. Але у швидкоплинній виборчій кампанії можна припуститися відразу кількох помилок. Це як робота саперів – помилятися не можна. А «Eesti 200» помилилися і не один раз. Основна помилка – пам'ятна історія з плакатами на зупинці транспорту (в центрі Таллінна були вивішені плакати «Місце для естонців», «Місце для росіян», а згодом замість них з'явилися плакати, що така ситуація зараз, так бути не повинно і потрібно її міняти, - О. К.). Річ не тільки у тому, що цей хід був занадто креативним (креативність теж має мати якісь межі). Раніше «Eesti 200» говорили про те, що вони проти політтехнологій, у тому сенсі, що сперечатися повинні програми, ідеї. І відразу ж слідом за такими твердженнями партія вдається до складно вибудованого політтехнологічного прийому. Це само собою виглядало дивно. У підсумку «Eesti 200» недобрали для проходження у парламент піввідсотка. Втім, появу нової політичної сили в принципі треба вітати. Тим більше, що в цій партії є яскраві особистості, є потенціал (Від «Eesti 200», до речі, балотувався видатний представник української громади Естонії, відомий музикант, екс-«Гайдамаки», нині лідер групи Svjata Vatra Руслан Трочинський, - О. К). За розумної політики вона може мати майбутнє.

ПРОГНОЗИ ЩОДО МАЙБУТНЬОЇ КОАЛІЦІЇ

- У понеділок правління Партії реформ заявило, що найближчими днями проведе консультації з представниками Isamaa і Соціал-демократичної партії з одного боку, а також Центристської партії – з іншого. Таким чином, ці два варіанти коаліційного уряду – а) реформатори, Isamaa, соціал-демократи або б) реформатори плюс центристи – найбільш ймовірні. Так?

- Так. Думаю, що переговори триватимуть кілька тижнів. Точно не менше. А якщо довше – то ненадовго. Зараз важко сказати, який варіант коаліції реалізується. Але деякі загальні відчуття є. Думаю, переговори з Isamaa і соціал-демократами будуть швидше формальними, «для порядку». А от з центристами – більш конкретними і діловими. Щоб там не говорили, а працювати з центристами реформаторам було б легше. Не будемо забувати про те, що у Європарламенті їхні депутати вже працюють в одній фракції («Альянс лібералів і демократів за Європу»). До того ж з однією партією домовлятися простіше, ніж із двома. І сумарно у результаті вийде більш стійка більшість (34+26=60 депутатів з 101; у той час як при союзі з Isamaa і соціал-демократами 34+12+10=56).

- Що є найбільш складним при переговорах двох найбільших партій?

- Найбільші розбіжності у реформаторів і центристів – з приводу податків і з приводу мови. З податками можна знаходити компроміс. З приводу національних питань (школа, мова, громадянство) – це набагато важче... Але! Якщо центристи зараз увійдуть в уряд, то дуже схоже, що їхня двадцятирічна гра на два електоральні поля закінчиться. Оскільки вони ще більше самовикриються перед виборцями. І тоді до наступних виборів має відбутися якесь переформатування – у просторі російськомовного електорату... Є, втім, міркування, які взагалі перевертають всі ці прогнози з приводу майбутньої коаліції!

- Які ж?

- При всій великій перемозі Партії реформ в естонській політиці є досить багато сил, які працюють над тим, щоб реформатори «відпочивали» ще кілька років. Все ж 17 років перебування при владі залишили дуже великий слід. І два роки перебування реформістів в опозиції видаються їхнім опонентам занадто малим строком.

- Але якщо повернутися до міркувань у рамках колишньої парадигми – реформісти на чолі коаліції.

- У такому разі ще одне важливе питання – що буде з нинішнім прем'єр-міністром Юрі Ратасом. Після роботи на цій посаді психологічно важко працювати на іншому рівні. Тому не виключаю, що він отримає посаду спікера парламенту. І в майбутньому, до речі, з нього був би гарний президент, «батько нації». Ця посада йому підходить, треба просто чекати років 10. Такому сприйняттю сприяє те, що Ратасу дуже пощастило з періодом його прем'єрства. В Естонії ці два роки – економічне зростання, що, звичайно ж, добре позначається на іміджі чинного прем'єра. Уряду не потрібно було приймати непрості рішення. Усі і без реформ виглядали великими державниками.

- Останній акорд. Яке загальне, можливо, позапартійне спостереження за підсумками цих виборів ви вважаєте найголовнішим?

- Новим прем'єром найімовірніше стане лідер реформаторів Кая Каллас. А президент у нас Керсті Кальюлайд. Тобто вперше в історії країн Балтії і президентом, і прем'єром країни будуть жінки. Так, нам подобається бути першими.

ПІСЛЯМОВА: УКРАЇНСЬКІ АКЦЕНТИ ВІД ІНТЕРВ'ЮЕРА

Думка Мееліса Кубітса є цінною як внутрішній, суто естонський погляд на поточну політичну ситуацію. Але саме тому важливо доповнити її деякими українськими акцентами. Насамперед потрібно зазначити, що при будь-якому форматі нової коаліції партнерські відносини Естонії з Україною загалом збережуться. А далі починаються нюанси.

Для нас передусім важливі відмінності у позиції двох право-консервативних партій націоналістичного спрямування: EKRE і Isamaa («Вітчизна»). Різниця між ними не лише в тому, що одні – популісти, які ще не були при владі, а інші – державники, які вже довели свою ефективність...

Те, що за EKRE пішла голосувати частина росіян, невипадково. Так, у цієї партії є різкі, грубуваті висловлювання, які не подобаються російському населенню (про мову, про школу, про загальну загрозу безпеці). Але є і підморгування у бік російськомовних, які перебувають під інформаційним контролем Кремля. Це безмежний євроскептицизм, а також, наприклад, особливі акценти, які розставляються в антимігрантських заявах. Серед мігрантів, проти приїзду яких виступає EKRE, окремо йдеться про українських заробітчан. Причому йдеться по-популістськи лукаво: з одного боку, вони, мовляв, поповнюють ряди російськомовних, що погано, а з іншого – «викликають невдоволення росіян, які давно тут живуть».

Позиція Isamaa щодо українського питання інша. Варто сказати, що у парламент від цієї партії пройшов Тармо Круузімяе, давній і принциповий друг України, організатор щотижневого пікетування Російського посольства у Таллінні.

Таким чином, EKRE більше схожа на європейських правих популістів на кшталт французького «Національного фронту», «Альтернативи для Німеччини» (тільки з затиранням проросійської риторики). А Isamaa більше схожа (також з деякими поправками) на латвійське «Національне об'єднання».

Важливим для України є і переформатування, яке очікується у Соціал-демократичній партії. В її складі є одразу два політики-важкоатлети, які помітні на дипломатичному полі. Це Марина Кальюранд (глава естонського МЗС у важливих для України роках – 2015-2016) і нинішній глава зовнішньополітичного відомства Свен Міксер. Обоє – євроатлантисти, які рішуче висловлюються на підтримку України.

Олег Кудрін. Таллінн