Чому санкції Заходу не впливають на бажання росіян продовжувати війну
Про чинник, який має бути головним запобіжником від найбільш неприємних шляхів розгортання геополітичних процесів, – у матеріалі експерта.
Коли російські агресори захопили Крим і розпочали війну на Донбасі, санкції були слабкими. Про що тоді й говорили. Санкції потрібно було тримати як «засіб стримування». Щоб якщо щось, то вже тоді «показати».
Постійну обіцянку справжніх санкцій вважали інструментом, який, звісно, поступається ядерній зброї, але теж є чимось серйозним.
Мала місце й міфологізація санкцій як чогось, що розвалило СРСР і забезпечило перемогу в Холодній війні цивілізованому світові. Тепер ми розуміємо, що вирішальну роль тоді відіграли не санкції, а загальна нежиттєздатність радянської економічної моделі, яка рано чи пізно навернулася б. Із санкціями чи без них. Але все ж у санкції вірили.
Нагода застосувати їх у всій повноті з’явилася після повномасштабного російського вторгнення в Україну. Власне, як засіб запобігання такому вторгненню Захід і називав легендарні «смертоносні санкції».
І санкції нарешті були. Нарешті ніби серйозні. І вони наче навіть діють і мають негативний вплив на російську економіку. Одна проблема – вони не діють на бажання росіян продовжувати війну.
Звісно, на це вплинули багато факторів.
По-перше, найбільш рішучі та «смертельні» санкції все одно виявилися непослідовними та половинчастими. Таких слів, як «ембарго на нафту» або на скраплений газ, так на Заході й не вивчили.
По-друге, світ за кілька десятиліть змінився. І, на додачу до Заходу, є, приміром, Китай, який на російських агресорів жодних санкцій накладати не збирається. Ба більше – нарощує постачання російських ресурсів, що суттєво дешевшають. Китаю байдуже на будь-який геноцид, який чинить російський агресор. У геноциді вони самі непогано розбираються. І можуть платити росіянам гроші. Не те щоб дуже великі, але цілком достатні, щоби фінансувати війну. І витрачати на цю війну ресурси, достатні для її продовження і нарощування ескалації.
По-третє, Захід постійно думає, як би так ввести санкції, щоби не зачіпати себе і своїх інтересів, а так не буває. Якщо використовуєш санкції як засіб стримування, стримування має бути реальним, а не умовним. Інакше і стримування не буде. А якщо не буде стримування, то треба шукати інших засобів стримування. І тут, за всього бажання, нічого ліпшого за стару добру гонку озброєнь ти уже не вигадаєш. Можна намагатися вигадати, але не вигадаєш.
Тож, зрештою, доведеться повертатися до старих добрих озброєнь, армій, військових баз – це стримування. Не санкції.
Що ж до санкцій, то вони, звісно, нехай залишаються, але, якщо відверто, то західні санкції самі собою нічого вирішити не можуть. До того ж, якщо вороги Заходу – такі самі капіталісти, у яких дуже багато грошей. А якщо у тебе дуже багато грошей, то санкції перетворюються на додаткові витрати та більш високу ціну. Але якщо ти готовий її платити.
Як показала практика, більш ефективні санкції тепер упроваджує Україна.
СБУ спільно з ССО та Силами безпілотних систем ЗСУ відпрацювали дронами ще один НПЗ – Словʼянський. Уже можна говорити про успішний результат – зафіксовано велику пожежу в районі атмосферних колон, які й були основною ціллю.
Це продовження реалізації стратегії на підривання економічного потенціалу РФ і зменшення потоку нафтових доларів, які ворог направляє на війну. Загалом дрони наших спецслужб останнім часом успішно атакували вже 12 нафтопереробних заводів на Росії.
Кілька днів тому ударні дрони СБУ відпрацювали ще по трьох нафтопереробних заводах «Роснєфті» в Самарській області. Мова про Новокуйбишевський, Куйбишевський та Сизранський НПЗ. Сумарно ці заводи переробляють на рік близько 25 млн тонн нафти, а це – майже 10% всієї нафтопереробки РФ.
А якщо згадати про спецоперацію ГУР та СБУ минулого місяця щодо атаки на Новолипецький меткомбінат, який теж є не останнім російським підприємством? Картина стає ще більш цікавою.
Українські санкції точно швидші та ефективніші. Вони, можливо, не так вишукано оформлені документально, але точно будуть приносити щоразу більше користі з погляду обмеження для держави-агресора можливостей для продовження війни.
Показово, що ці «санкції» Україна накладає сама. Поки партнери ще думають, чи дати нам ракети на 300 км, чи ліпше не давати, українські дрони летять на 900 км, знищуючи надважливі об'єкти. Так що санкції можуть працювати. Питання – які. І як.
Автори:
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка
Першоджерело: Фейсбук
Перше фото: slovoidilo.ua
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама